Нести — носити, вести — водити, везти — возити.

Коли ти переміщуєш речі або допомагаєш комусь дістатися до певного місця, важливо вибрати точне дієслово. Пари нести — носити, вести — водити, везти — возити показують спосіб руху та те, як ти описуєш цей рух: в одному напрямку, регулярно чи в різних напрямках.

1.Що саме ти переміщуєш

Спочатку визнач спосіб руху. У цих дієсловах важливо не лише те, хто рухається, а й кого або що переміщують.

Пара	Основне значення	Приклад
нести — носити	Переміщувати когось або щось у руках, на спині, на плечах тощо	Я несу дитину на руках.
вести — водити	Супроводжувати когось, показувати шлях; ця людина чи тварина рухається сама	Я веду дитину за руку.
везти — возити	Переміщувати когось або щось транспортом	Я везу дитину автобусом до лікаря.

Той, хто когось везе, не обов’язково керує транспортом: можна везти дитину поїздом, сидячи поруч із нею.

2.Один напрямок чи повторювана дія

Нести, вести, везти описують рух в одному напрямку в певний момент або на певному відрізку шляху. Носити, водити, возити вживаємо, коли говоримо про звичні, повторювані переміщення або рух у різних напрямках.

Рух в одному напрямку	Звична дія або різні напрямки
Зараз я несу коробку на склад.	Щодня я ношу коробки на склад.
Зараз Олена веде доньку до школи.	Олена зазвичай водить доньку до школи.
Ми саме веземо меблі на дачу.	Щоліта ми возимо речі на дачу.
Кур’єр несе пакунок до кабінету.	Кур’єр носить пакунки з кабінету в кабінет.

Повторюваний рух може мати те саме місце призначення. У реченні «Щодня я воджу доньку до школи» школа не змінюється, але переміщення повторюється.

Слова зараз, щодня, часто допомагають зрозуміти ситуацію, але не визначають форму автоматично. Порівняй:

• Зараз я ношу коробки з машини до квартири — роблю кілька переміщень туди й назад.
• Щоранку, коли я веду доньку до школи, ми розмовляємо — описую саме шлях до школи в кожній повторюваній ситуації.

3.Як утворити особові форми

Зверни увагу на зміни в основі: носити — ношу, водити — воджу, возити — вожу.

Неозначена форма	Я	Ти	Вони
нести	несу	несеш	несуть
носити	ношу	носиш	носять
вести	веду	ведеш	ведуть
водити	воджу	водиш	водять
везти	везу	везеш	везуть
возити	вожу	возиш	возять

У минулому часі зверни увагу на форми чоловічого роду: ніс, вів, віз. Форми жіночого роду: несла, вела, везла.

У другої групи: носив — носила, водив — водила, возив — возила.

4.Кого, що і куди

Ці дієслова можуть мати прямий додаток у знахідному відмінку: кого? що? Напрямок називаємо окремо.

• Несу що? Валізу. Куди? На вокзал.
• Веду кого? Сестру. Куди? До лікаря.
• Везу кого? Брата. Куди? У село.

З транспортом уживаємо, наприклад, орудний відмінок: автобусом, поїздом, автомобілем.

Якщо з розмови зрозуміло, про кого або про що йдеться, додаток можна не повторювати: «Де документи? — Уже несу!»

5.Як зрозуміти минулу подію

Форми носив, водив, возив можуть описувати не лише звичку, а й один окремий випадок переміщення, поданий як ціла подія, а не як рух у певний момент.

Порівняй:

• Учора я водив сина до лікаря — повідомляю про вчорашнє відвідування лікаря.
• Учора я вів сина до лікаря, коли зустрів сусідку — показую момент, коли ми були в дорозі.

Так само: У суботу я возив маму на вокзал — одна поїздка; Я віз маму на вокзал, коли вона згадала про квиток — ситуація під час руху.

6.Перевір себе перед вибором

1. Визнач спосіб: у руках або на собі — нести / носити; супроводжувати того, хто йде сам, — вести / водити; транспортом — везти / возити.
2. Визнач погляд на рух: один напрямок у певний момент — нести, вести, везти; звичка або різні напрямки — носити, водити, возити.
3. Перевір контекст минулого часу: водив, возив можуть називати й одну окрему подію.
4. Перевір форму й додаток: я воджу сестру, але я вожу валізу.

Коротко: несу сумку, веду дитину, везу пасажира — описую спрямований рух; ношу сумки, воджу дитину, вожу пасажирів — можу описувати звичну діяльність.